Науковці з Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі (UCLA) у співпраці з дослідниками з Південної Кореї розробили новий спосіб перетворення пластикового сміття на чисте водневе паливо. Про це повідомляє РЕДПОСТ.

Ключова перевага технології полягає в тому, що вона не потребує попереднього сортування пластику — найдорожчого та найтривалішого етапу переробки. Саме через це зараз у світі вторинно використовується лише 9% пластикових відходів.

Новий метод дає змогу одночасно розв’язувати дві критичні екологічні задачі: утилізацію накопиченого сміття та отримання чистої енергії для декарбонізації.

Процес отримав назву лужна термічна обробка (ATT). У ньому використовуються гідроксид натрію та нагрівання. Щоб змусити стійкі до хімічної переробки пластики — поліетилен та поліпропілен — вступати в реакцію, науковці застосували попереднє нагрівання та окиснення, що збагатило полімерні ланцюги киснем.

Нині більшість водню у світі отримують із природного газу, що супроводжується великими викидами CO2. Метод ATT дає змогу виробляти екологічно чисте паливо та водночас зменшувати залежність від викопних ресурсів.

Поки що технологію випробували в лабораторних умовах на малих зразках. Головним завданням дослідників залишається масштабування процесу для промислового використання.

Вчені переконані, що мінімізація витрат на сортування робить цю розробку одним із найперспективніших драйверів циркулярної економіки майбутнього.

Група вчених під керівництвом синбіолога Кейт Адамали з Університету Міннесоти зробила революційний крок у спробах перетворити неживі хімічні речовини на життя. Як повідомляє РЕДПОСТ, дослідники синтезували просту штучну клітину під назвою SpudCell — так її назвали через схожість форми з картоплиною.

Синтезована клітина демонструє більшість головних ознак живого організму: вона здатна живитися, рости, ділитися і навіть конкурувати з іншими клітинами за їжу. Водночас SpudCell є неймовірно мікроскопічною — майже вчетверо меншою за дрібну піщинку.

Однією з головних проблем у вивченні природного життя є його загадкова і заплутана складність. Наприклад, людський геном містить близько 20 000 білок-кодуючих генів, а звичайна лабораторна бактерія E. Coli — 4 460 генів. При цьому науковці досі не знають, за що саме відповідає значна частина цих елементів.

Творці SpudCell пішли іншим шляхом — знизу вгору. Попри приголомшливий успіх, дослідники обережні у формулюваннях і поки не називають SpudCell повністю «живою». Наразі розробка має суттєві обмеження.

Кейт Адамала та її колега Дрю Енді зі Стенфорду вирішили не патентувати відкриття. Натомість вони створюють відкриту неприбуткову наукову спільноту Biotic, яка планує інвестувати сотні мільйонів доларів у наступне десятиліття, щоб навчити SpudCell ділитися нескінченно.

У майбутньому такі клітини можна буде програмувати на вирощування унікальних ліків, поглинання надлишків вуглекислого газу з атмосфери або навіть виробництво палива.

Оскільки технологія може викликати питання безпеки, зокрема щодо створення біологічної зброї в майбутньому, формат відкритої платформи, на думку авторів, дасть змогу світовій науковій спільноті контролювати розробку та завчасно впроваджувати запобіжники.

Науковці порівнюють поточний стан SpudCell із першим 12-секундним польотом літака братів Райт — це лише крихітний початок нової ери.