Вибір прізвища під час реєстрації шлюбу тісно пов’язаний із ризиком подальшого розлучення, як повідомляє РЕДПОСТ із посиланням на матеріал старшого наукового співробітника Інституту сімейних досліджень Лаймана Стоуна від 17 вересня 2026 року. Аналіз великого масиву даних свідчить про виразні відмінності між парами, які обрали спільне прізвище, та тими, хто вирішив залишити власні. За даними соціологів, у США близько 75–80% заміжніх жінок беруть прізвище чоловіка, проте на ці пари припадає лише 64% усіх офіційно зареєстрованих розлучень. Статистика вказує на чіткий демографічний і світоглядний розкол. Серед консервативних жінок прізвище чоловіка беруть 92%, тоді як серед жінок із ліберальними поглядами — лише 70%. Залишити дівоче прізвище або взяти подвійне частіше воліють молоді, високоосвічені та секулярні жінки. Опитування показують, що молоді жінки, які відмовляються від прізвища чоловіка, психологічно легше допускають думку про розлучення і рідше вважають за потрібне зберігати шлюб, якщо стосунки стали нещасливими. Науковці пояснюють виявлену залежність як непрямими, так і безпосередніми чинниками. Соціологи підсумовують, що сама по собі примусова зміна прізвища не гарантує щасливого життя. Проте відверта розмова про те, чим готові поступитися партнери заради створення єдиного сімейного простору, дійсно може врятувати майбутній шлюб.
Архів позначки: дослідження
Стійкість без ілюзій: досягнення та відставання українських підлітків у дослідженнях PISA
Станом на 10 вересня 2026 року дані свідчать, що кожний третій школяр не дотягує до базового рівня у природничій сфері, тоді як у математиці та читанні цей показник становить майже половину учнів. Загалом 56,4% дітей демонструють низькі показники щонайменше з одного навчального предмета, а 29,3% мають такі результати одразу з усіх трьох напрямів. Найбільше тривоги викликає читацька грамотність. Зокрема, у період з 2022 до 2025 року показники читання серед хлопців зменшилися з 415 до 402 балів. У природничих науках розрив між статьями виявився мінімальним (+4 бали на користь дівчат), натомість у математиці лідирують хлопці з перевагою у 8 балів. Проведене тестування вкотре засвідчує наявність нерівності освітніх можливостей в Україні.
Цифровий прорив та використання штучного інтелекту також знайшли своє відображення у звіті. Інноваційний напрям PISA-2025 був присвячений «Навчаню в цифровому світі», що охоплювало застосування обчислювального мислення. Середній бал по Україні зафіксовано на рівні 478 (порівняно з 500 балами в країнах ОЕСР). Наші учні успішніше справляються із завданнями з програмування, де мають 478 балів, ніж з моделюванням, де результат становить 473 бали. Приблизно 60% школярів показали у цифровому тестуванні вищі бали, ніж прогнозувалося на основі їхніх успіхів з класичних шкільних дисциплін. Окрім цього, зафіксовано високу активність у взаємодії зі штучним інтелектом: 54% підлітків в Україні звертаються до чат-ботів ШІ для навчання мінімум раз на тиждень (у країнах ОЕСР цей показник дорівнює 46%), а 78% запевняють, що намагаються критично підходити до аналізу отриманої з мережі інформації.
Попри складні умови воєнного часу, 85% українських учнів відчувають себе «на своєму місці» у шкільному середовищі, що є найвищим показником серед усіх порівнюваних країн, до яких окрім України увійшли Болгарія, Естонія, Словацька республіка, Молдова, Грузія та Польща. Близько 93% дітей почуваються захищеними в межах класу та під час дороги до навчального закладу. Частота проявів булінгу скоротилася з 22,3% у 2018 році до 14,3% у 2025 році, що є нижчим за середній показник по ОЕСР, який складає 20%. Дисциплінарну ситуацію в українських школах оцінюють вище, ніж у більшості держав-партнерів, проте головною перешкодою залишаються відволікаючі фактори на уроках, зокрема смартфони, на які вказують 34,2% респондентів.
Пріоритети освітньої політики, визначені у звіті PISA-2025, охоплюють кілька ключових векторів. Ліквідація прогалин у читацьких навичках та базовій математиці має стати завданням національного масштабу. Необхідно спрямовувати ресурси та кадровий потенціал насамперед до сільських шкіл та закладів профтехосвіти, які стикаються з найбільшим дефіцитом. У галузі природничих наук важливо перенести фокус уваги з простого пояснення процесів на проєктування дослідницької роботи та аналіз даних. Що стосується культури застосування штучного інтелекту, освітнім закладам необхідні чіткі норми та правила для підтримки академічної чесності й розвитку критичного мислення. Українська система освіти, продемонструвавши стійкість, повинна здійснити наступний крок — спрямувати адаптаційні процеси на стадію якісного розвитку та відновлення.