Гідротехнічні споруди на Дніпрі виникли через потребу врегулювати стік річки та забезпечити розвиток промисловості. Завдяки інженерним рішенням стало можливим накопичення колосальних запасів прісної води й ефективне управління водними ресурсами. Перебудова головної річки країни тривала понад пів століття і повністю змінила її природне русло.
Під час реалізації цього масштабного проєкту інженери намагалися підпорядкувати водну стихію потребам енергетики, промисловості та судноплавства. Будівництво гребель у великих масштабах стартувало у тридцятих роках минулого століття після запуску ДніпроГЕСу. Радянська індустріалізація потребувала колосальних обсягів дешевої електроенергії для нових металургійних заводів. У повоєнні десятиліття роботи продовжилися, унаслідок чого сформувався ланцюг із шести великих штучних морів.
Створення каскаду дало змогу повністю усунути дніпровські пороги та організувати наскрізний глибоководний шлях. Водночас ці зміни супроводжувалися затопленням сотень історичних поселень, родючих земель і унікальних прирічкових лісів. Тисячі людей були змушені покинути свої домівки та переселитися в новозбудовані селища на вищих берегах. Екологічні наслідки проявилися в уповільненні течії, цвітінні води та зміні локальної фауни. Цей грандіозний інженерний проєкт усунув транспортні перешкоди, але назавжди змінив природний ландшафт регіону.
Сьогодні гідротехнічні споруди виконують комплексні завдання, від яких залежить життєдіяльність багатьох регіонів держави. Вони підтримують безперебійну роботу промисловості, аграрного сектору та комунальних господарств. Гідроелектростанції каскаду виробляють відновлювану енергію і допомагають балансувати енергосистему в періоди пікових навантажень. Значні об’єми накопиченої води забезпечують стабільне постачання питної води для мільйонів громадян і великих промислових центрів.
Окрему роль відіграє кременчуцьке водосховище, яке є головним регулятором стоку всього Дніпра. Штучні водойми також створили передумови для розвитку масштабних зрошувальних систем на посушливому півдні країни. Перед проєктуванням таких систем фахівці детально досліджували, що таке водосховище і як його об’єм впливатиме на довколишні ґрунти. Наявність глибоководного фарватеру дає можливість великим суднам перевозити вантажі від кордону до Чорного моря.
Основні характеристики водосховищ Дніпра такі: Київське — площа дзеркала 922 кв. км, об’єм води 3,73 куб. км; Канівське — 675 кв. км і 2,62 куб. км; Кременчуцьке — 2250 кв. км і 13,52 куб. км; Кам’янське — 567 кв. км і 2,45 куб. км; Дніпровське — 410 кв. км і 3,30 куб. км.
Гідротехнічний комплекс і нині залишається критично важливою частиною інфраструктури, що забезпечує водою господарство країни. Із затопленими територіями та масштабним будівництвом пов’язано чимало цікавих історичних і природних деталей. Багато з цих фактів лишаються маловідомими для широкого загалу, хоча саме вони яскраво показують масштаби штучних морів. Під час заповнення резервуарів під водою опинилися залишки давніх козацьких січей та історичних фортець. Гідробіологи також фіксують появу нових видів птахів, які гніздяться на штучно утворених островах.
Масштаби цих перетворень і досі вражають дослідників, які вивчають вплив гігантських гідроспоруд на навколишнє середовище.