8 квітня 2026 року відзначається кілька важливих свят. Це день, коли було засновано перший Всесвітній циганський конгрес у Лондоні в 1971 році, що об’єднав представників 30 країн. Конгрес став важливим етапом у визнанні циган як єдиної нетериторіальної нації, а також у прийнятті їхніх національних символів, таких як прапор і гімн, заснований на пісні «Джелем, джелем». Для збереження культури цього кочового народу було створено Міжнародний союз ромів. Цигани використовують символи, такі як колесо кибитки, підкова та колода карт, для оформлення своїх книг, газет, журналів та сайтів. Перша згадка про циган датується 1501 роком, коли ватажок Василь отримав охоронну грамоту від литовського князя Олександра Казимировича. Сьогодні чисельність циганського населення становить приблизно 8-10 мільйонів людей, які розселені в країнах Північної та Південної півкуль, таких як Албанія, Румунія, Молдова, Хорватія, Аргентина, Білорусь, Канада, Бразилія, Росія та інші. Фахівці виділяють шість основних гілок циган: три західні (Рома, Сінті та іберійські роми) та три східні (Люлі, Лом і Дім). В Україні 8 квітня також відзначають День працівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП), що раніше був відомий як День працівників військкоматів. Це свято вшановує фахівців, які займаються мобілізацією та обліком військовозобов’язаних, особливо важливе в умовах відсічі агресору. Крім того, 8 квітня відзначається Міжнародний день фен-шуй, присвячений китайській філософії гармонізації простору, яка сприяє створенню балансу між людиною та навколишнім середовищем. Також цього дня проходить Міжнародний день рожевого, який має на меті боротьбу з булінгом, гомофобією та трансфобією. Цей день відзначається у другу середу квітня, і його історія почалася з випадку, коли школяра висміяли за рожеву сорочку, і його однокласники вирішили підтримати його, прийшовши до школи в рожевому. Цей колір став символом солідарності та доброти. Серед історичних подій, які сталися 8 квітня, можна згадати народження Сіддхартхи Гаутами, засновника буддизму, у 563 році до нашої ери, а також інші важливі події, такі як увінчання Франческо Петрарки у 1341 році, запатентування пожежних сходів у 1766 році, народження відомих особистостей, таких як Мері Пікфорд у 1892 році, та багато інших значущих моментів.

02.04.2026 15:25 Віталій Хіневич Голова районної адміністрації Ганна Головчанська привітала іменинника зі святом, побажавши йому міцного здоров’я, душевного спокою, родинного затишку та миру, передає РЕДПОСТ. Після закінчення школи Олексій Долгов працював в авіаційній дивізії техніком-механіком, готуючи літаки до бойових вильотів. Літаки цього полку використовувалися під час визволення Харкова у 1943 році, а сам Олексій Миколайович брав участь у Берлінській операції. Після війни він обслуговував літаки в Монголії, працював у Харківському об’єднаному авіазагоні, здійснюючи вильоти на літаках АН-10 та АН-12. Має двох доньок, трьох онуків і сімох правнуків. Олексій Долгов також пише вірші та автобіографічні нариси про Харків.

02.03.2026 10:25 Віталій Хіневич
Скриншот із відеоролика «Майк Йогансен. Історія одного “‎чудермайстра”» Центру досліджень визвольного руху
Про це РЕДПОСТ стало відомо зі слів філологині-україністки Олени Яценьо. Вибір української мови чи повернення до рідної — питання свідомого мовного вибору і культурної ідентичності. У випадку українського поета та прозаїка доби Розстріляного відродження Майка Йогансена справедлива кожна із цих характеристик. Унаслідок московського панування та пригноблення українського, багато письменників лише в свідомому віці починали говорити та творити українською. Харківець Майк Йогансен, як і численні інші українські прозаїки, поети та драматурги, повернувся до рідної мови за материнською лінією лише у дорослому віці. У своїх автобіографічних записах він зізнавався, що прізвище не дозволяло йому одразу стати відомим українським письменником, і лише обравши українську, він здобув власну культурну ідентичність. Йогансен походив із родини зі змішаним корінням: батько, Гервасій Йоганнсен, був балтійським німцем, а мати — українкою з козацького роду Крамаревських. Попри це, раннє дитинство Майка минуло серед німецької та російської мов, і перші літературні спроби він робив саме ними. Лише після 1917 року, навчаючись у Харківському університеті, він почав писати українською, відчувши природність і зручність мови для творчості. Перехід на українську відбувався у період революцій та соціальних потрясінь. З 1918 по 1922 рік Йогансен пережив голод, втрату близьких і безпосередньо зацікавився соціологією та політикою. Саме тоді з’явилися перші українські вірші, що знаменували новий етап його творчості. Важливу роль у мовному становленні Йогансена відіграла проукраїнська інтелігенція Харкова та викладачі української гімназії імені Бориса Грінченка. Вони вплинули на формування його стилю, а також спонукали до активної участі в українському літпроцесі. У 1920-х Йогансен активно друкувався українською: журнал «Шляхи мистецтва», збірник «Жовтень», альманахи «На сполох» і «Штабель» дали поштовх його поетичній та прозовій творчості. Його перший роман «Пригоди Мак-Лейстона, Гаррі Руперта та інших» став справжнім бестселером української літератури. Він активно працював із харківськими письменниками-авангардистами, заснував літоб’єднання ВАПЛІТЕ, ініціював «Літературний ярмарок» та «Універсальний журнал», був членом Спілки радянських письменників України. Окрім літературної діяльності, Йогансен зробив значний внесок у розвиток українського мовознавства. Він викладав у школах та інститутах, досліджував фонетику, лексикологію та словотворення, укладав граматики, російсько-українські словники, працював над підручниками. Його наукові праці охоплювали питання теорії літератури, перекладів і методики викладання мови. Майк володів понад десятьма мовами, включно зі старогрецькою, латинню, скандинавськими та слов’янськими мовами. Він швидко опановував нові мови та перекладав літературу на українську, у тому числі Шекспіра, По, Кіплінга та Шіллера. Йогансен самостійно вивчав іспанську та сербську, демонструючи рідкісну мовну обдарованість. У літературі Майк Йогансен був «чудермайстром»: експериментував із жанрами, формами й стилями, створював неологізми й авторські словотворчі винаходи. Його сучасники називали його ювелірем слова, а критики відзначали блискучу роботу з ритмом, алітераціями та звуковою музикою. Він підносив українське слово до європейського рівня, не шукаючи слави чи грошей. Йогансен також працював у театрі та кіно: писав оперети, ревю, титри для німого кіно, сценарії, зокрема для фільму Олександра Довженка «Звенигора». Його діяльність демонструє, що рідна мова — це не лише мова дитинства, а свідомий вибір і складник національної ідентичності. Приклад Майка Йогансена показує, що навіть у складних умовах колонізації та культурного пригноблення українці можуть відновлювати та розвивати свою мову. Його життя й творчість залишаються прикладом того, як рідна мова стає справжнім об’єднавчим і духовним ресурсом нації.